Про гнів і його трактування у Біблії

Такий стан нам добре відомий - він охоплює нас повністю, забираючи наш самоконтроль, і ми підчиняємося йому, забуваючи про все, відстоюючи "власну" позицію, захищаючи нашу думку... Все наче правильно - захисна реакція. Але чи має вона гарний наслідок? Ось у чому запитання, адже в стані гніву ми не можемо раціонально думати чи розцінювати саму ситуацію. Всі наші відчуття притуплені, тож, гадаю, і нічого адекватного не спадає на думку.
Лише коли пишеш чи думаєш про цей стан, підбираються лишень слова з таким же відтінком. Тож невже правильно проявляти свій гнів? Це ж також негативні емоції та стрес, а всі ці чинники є гарними передумовами для розвитку різних хвороб та відступу від нашого служіння Творцю, або ж дотримання заповідей. Все це ламає наш налагоджений стиль життя позбавленого горя.
Ось так з гнівом стикнулася і я сьогоднію Осліплена ним, я нічого не розуміла, спаскудила настрій подрузі, і все через дрібничку. Ось так цей гнів і прокрадається в наш розум. Потім я довго не могла зрозуміти в чому була причина, чому я недослухала все до кінця, щоб не виникало непорозумінь. І так у мене назбиралося багато "чому". А все марно - погані емоції, бурхливий ранок... Мене нічого не виправдовує, але я все гарно обдумала, і тепер хочу назавжди позбавитися цього відчуття.
А знала лише одне - необхідно попросити допомоги у Нього, Бога, що сотворив нас і полюбив, наділтвши нас дивними вміннями. Тож дякувати Йому, я спокійна і, надіючись на Нього, подлаю цю спокусу. Ще раз переконалася, що не легка справа бути праведним, вести гарне життя. Але з Богом ми озброєні вірою та Його підтримкою.
Бережіть себе!
https://www.youtube.com/watch?v=ivlxYmIX0zs