Не судіть та несудимими будете!

Ось так! Сказав і відріза.

Важкувато нам людям не говорити про інших. Адже, здається, що кожне слово може стати осудом. І тут випливає, що наша природа є такою - поговорити про когось. Хтось виправдовується, що то лише констатація фактів.
Що ж  важка тема для міркувань. Але тим не менш, ми можемо якось впоратися з нашими звичками: хтось радить перестати обгаворювати когось протягом 21 дня, і це поступово перейде у звичку, а хтось уміє залякати великим гріхомб і т.д.
Не знаю чи я права, але, гадаю, потрібно просто проявити повагу. Бо частенько ми бачимо погрішності інших, хоча самі не помічаємо "колоди" у власному оці. Ось такий парадокс, і нічого нас не виправдає. А виправити може тільки одне - стримування себе, любов до оточуючих, якими вони б не були (інакше було б скучно, а самі люди були б клонами), поважайте всіх і самих себе (не опускайтеся до рівня ваших "обідчиків" чи просто непристойних людей; такими діями ви самі стаєте не кращими за них) і довіртеся Богу, Він ніколи не зведе вас з неправильними людьми, в іншому випадку ви потрібні тій людині.
Нелегко промовчати, але постарайтеся не осудити, Подумайте про ситуацію пізніше, або хтось вам дасть гарну пораду. Зачекайте, поки ваші емоції дозволять вам думати краще без перебільшень та викривлень ситуації. Знайте, ви не зможете повпливати на людину силою, чи хитрістю і підступом, інакше ви зламаєте її, зробите недовірливою, і ви самі ж втратите довіру до інших - бо яко ви так дозволяєте собі висловитися, що вже казати про інших.
Тож дотримуйтеся Божих заповідей, і будьте готові жити щасливо!