«Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги» (Марка 5:34).
Можна було по-різному звернутися до цієї переляканої, щойно зціленої жінки з натовпу. Наприклад, Ісус міг би сказати: «Жінко, завдяки твоїй наполегливості ти зцілилася», однак це була б не вся правда. Він також міг би заявити: «Жінко, ти зцілилася завдяки своїм переконанням». Але ці слова також не визначили б головної причини зцілення. Оскільки жінка доторкнулася до Нього з упевненістю й довірою, Ісус заговорив про віру. Саме віра привела до зцілення.
Натовп цікавих, який тіснив Христа, не відчував Його життєдайної сили. Але коли хвора жінка з надією на одужання простягнула руку, щоб доторкнутися до Нього, ця сила була явлена. Так і в духовному житті. Абстрактна віра в Христа, формальне визнання Його Спасителем світу ніколи не принесе спасіння душі. Віра, яка веде до спасіння, – це не тільки логічна згода з істиною. Мало знати про Христа, потрібно вірити в Нього! Віра приносить користь тільки тоді, коли ми приймаємо Його як особистого Спасителя і покладаємося на Його заслуги.
Ця коротка зустріч з безіменною жінкою дорогою до дому Яїра інсценувала Божий План спасіння. Зцілення нашого зіпсованого гріхом єства відбувається тоді, коли ми, вірою споглядаючи Агнця Божого, каємося у своїх гріхах, вірою приймаємо викупну жертву Ісуса і, хапаючись рукою віри за одяг Його праведності, налагоджуємо взаємовідносини любові й дружби з Ним. У цьому і полягає Божий План спасіння для кожної людини.
«Вірою ми отримуємо благодать Божу, але одна лише віра також не спасає нас. Сама по собі віра не дає нічого. Віра – це лише рука, якою ми тримаємося за Христа і приймаємо Його заслуги як засіб зцілення від гріха. Ми не можемо навіть покаятися без допомоги Святого Духа... Отже, покаяння і прощення також походять від Христа» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 175). Вірою ми приймаємо ці Божі дари.
Якби ми могли усвідомити всю глибину слів Ісуса: «Віра твоя спасла тебе», наше життя повністю змінилося б.
Можна було по-різному звернутися до цієї переляканої, щойно зціленої жінки з натовпу. Наприклад, Ісус міг би сказати: «Жінко, завдяки твоїй наполегливості ти зцілилася», однак це була б не вся правда. Він також міг би заявити: «Жінко, ти зцілилася завдяки своїм переконанням». Але ці слова також не визначили б головної причини зцілення. Оскільки жінка доторкнулася до Нього з упевненістю й довірою, Ісус заговорив про віру. Саме віра привела до зцілення.
Натовп цікавих, який тіснив Христа, не відчував Його життєдайної сили. Але коли хвора жінка з надією на одужання простягнула руку, щоб доторкнутися до Нього, ця сила була явлена. Так і в духовному житті. Абстрактна віра в Христа, формальне визнання Його Спасителем світу ніколи не принесе спасіння душі. Віра, яка веде до спасіння, – це не тільки логічна згода з істиною. Мало знати про Христа, потрібно вірити в Нього! Віра приносить користь тільки тоді, коли ми приймаємо Його як особистого Спасителя і покладаємося на Його заслуги.
Ця коротка зустріч з безіменною жінкою дорогою до дому Яїра інсценувала Божий План спасіння. Зцілення нашого зіпсованого гріхом єства відбувається тоді, коли ми, вірою споглядаючи Агнця Божого, каємося у своїх гріхах, вірою приймаємо викупну жертву Ісуса і, хапаючись рукою віри за одяг Його праведності, налагоджуємо взаємовідносини любові й дружби з Ним. У цьому і полягає Божий План спасіння для кожної людини.
«Вірою ми отримуємо благодать Божу, але одна лише віра також не спасає нас. Сама по собі віра не дає нічого. Віра – це лише рука, якою ми тримаємося за Христа і приймаємо Його заслуги як засіб зцілення від гріха. Ми не можемо навіть покаятися без допомоги Святого Духа... Отже, покаяння і прощення також походять від Христа» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 175). Вірою ми приймаємо ці Божі дари.
Якби ми могли усвідомити всю глибину слів Ісуса: «Віра твоя спасла тебе», наше життя повністю змінилося б.
Немає коментарів:
Дописати коментар