Одного разу могутній король скликав усіх чаклунів, мудреців та жерців свого королівства, жадаючи, аби вони показали йому Бога. їм загрожувала найстрашніша кара, якщо не потрафлять цього зробити. Бідолахи у відчаї рвали на голові волосся, не знаючи, що діяти. Тоді з'явився один пастух, який пустив вістку, що може дати собі раду з цим завданням.
Його відразу представили королю. Пастух вивів короля на терасу.
- Подивись на сонце! - сказав він.
За якусь хвилину король затулив очі і вигукнув:
- Ти що, хочеш, аби я осліп? О, Господи!
- Сонце - це лише малесенька частинка Творця, - відповів йому тоді пастух, - ба навіть не одна іскра Його сяєва... Як же ти можеш сподіватися, що твої очі уздрять Його самого?
Його відразу представили королю. Пастух вивів короля на терасу.
- Подивись на сонце! - сказав він.
За якусь хвилину король затулив очі і вигукнув:
- Ти що, хочеш, аби я осліп? О, Господи!
- Сонце - це лише малесенька частинка Творця, - відповів йому тоді пастух, - ба навіть не одна іскра Його сяєва... Як же ти можеш сподіватися, що твої очі уздрять Його самого?
Немає коментарів:
Дописати коментар